Курячі кнелі

Такі кнелі дуже сподобаються дітям. Також підійдуть для дієтичного харчування. Можна подавати із соусом: до 50 г сметани додати 2-3 ст. л. бульйону, що залишився від кнелів, і спеції (у мене — мелені французькі трави із сіллю). Перемішати до однорідності. За бажанням можна додати до курячого фаршу варений рис.

Кнелі — це ніжні вироби з подрібненого м’яса, які в класичній французькій кухні називають «кнель» (quenelle). Їх готують із курятини, риби або дичини, а як зв’язувальний інгредієнт використовують хлібний м’якуш, замочений у молоці, — саме він надає масі легкості. В Україні кнелі часто плутають із тефтелями, але різниця принципова: тефтелі щільніші й містять рис, а кнелі мають легку, майже мусову текстуру.

Курячі кнелі — джерело легкозасвоюваного білка, який важливий для відновлення тканин і підтримання сил. Завдяки варінню у воді, а не смаженню, страва виходить дієтичною й підходить для щадного харчування. М’якуш батона робить текстуру ніжною, тому кнелі часто рекомендують навіть тим, кому важко жувати щільну їжу.

Кому сподобається рецепт
Батькам малюків, яким потрібен м’який прикорм
Людям на дієті, які шукають легке джерело білка
Зайнятим господиням, які готують вечерю за пів години
Кулінарам-початківцям, які опановують роботу з фаршем
Пенсіонерам, для яких важлива ніжна текстура страви

Цікаві факти
Слово «кнель» походить від німецького «Knödel» — так називали круглі кльоцки, які готували в Центральній Європі. У французькій кухні кнелі стали аристократичною стравою: їх формували двома ложками, надаючи овальної форми, і подавали у вишуканих бульйонах. У Японії аналог кнелів — цукуне, але там фарш змішують із тофу й обсмажують. Цікаво, що професійні кухарі перевіряють готовність кнелів, кидаючи один у холодну воду: якщо він спливає — маса достатньо насичена повітрям. А ще кнелі можна заморожувати сирими: вони чудово зберігаються до місяця й варяться просто з морозилки.